Олексій Сильвестрович
Стрижак
Бібліографічний покажчик
Національна Академія Наук України
Інститут української мови
Київ – 2004
ББК 91.9: 81+81я 1
Затверджено до друку вченою радою Інституту української мови НАН України
Відповідальний редактор і упорядник – канд. філол. наук І.В. Єфименко
ISBN 966-02-2914-3 © Інститут української мови
НАН України, 2004
Відомий український мовознавець, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України Олексій Сильвестрович Стрижак народився 19 вересня 1925 року в с. Спасівка Вільнянського р-ну Запорізької обл. у селянській родині.
У 1933-1941 рр. навчався в школі. В роки Великої Вітчизняної війни (1941-1944) працював у колгоспі.
1944 р. був призваний до армії, брав участь у боях проти німецько-фашистських загарбників. Закінчив військову службу в 1950 р. Після служби в армії до 1955 р. працював на заводі «Дніпроспецсталь» у м. Запоріжжі.
У 1952 р. вступив на філологічний факультет Дніпропетровського державного університету, де вивчав українську філологію. З 1955 до 1957 р. О.С. Стрижак викладає українську мову в середніх школах Чортківського р-ну Тернопільської обл.
У 1957-1960 рр. навчався в аспірантурі Дніпропетровського держуніверситету на кафедрі української мови під керівництвом Василя Семеновича Ващенка. Після закінчення аспірантури О.С. Стрижак одержав направлення до Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР, де працював з 1 листопада 1960 р. у Відділі української мови (пізніше історії української мови) на посаді молодшого наукового співробітника, а з 1969 р. – на посаді старшого наукового співробітника.
Праця О.С. Стрижака у Відділі історії української мови – це період його становлення як ученого-мовознавця, період вагомих наукових здобутків. У 1965 р. О.С. Стрижаку було присуджено вчений ступінь кандидата філологічних наук за дисертацію «Гідронімія Середньонаддніпрянського Лівобережжя».
З 1975 р. О.С. Стрижак очолює ономастичні студії в Інституті мовознавства (керував роботою над чотирма науковими темами), паралельно виконуючи обов’язки секретаря, а з 1979 р. – заступника голови Української ономастичної комісії.
У колі наукових інтересів О.С. Стрижака – вивчення етноніміки, хороніміки, гідроніміки, історичної географії України. Він висунув ряд науково-теоретичних положень у галузі гідроніміки, топонімічного картографування, зв’язку топонімів з географічним середовищем.
О.С. Стрижак – автор багатьох наукових досліджень та науково-популярних праць, зокрема 5 монографій: «Назви річок Полтавщини» (1963 р.), «Назви річок Запоріжжя і Херсонщини» (1967 р.), «Про що розповідають географічні назви» (1967 р.; нагороджена заохочувальним дипломом Всесоюзного товариства «Знання» за кращий твір науково-популярної літератури), «Етнонімія Геродотової Скіфії» (1988 р.), «Етнонімія Птолемеєвої Сарматії» (1991 р.). За останні дві книжки авторові присуджено премію ім. І.Я. Франка. О.С. Стрижак співавтор, відповідальний редактор, член редакційної колегії 13 колективних монографій, наукових збірників і словників. Під керівництвом і безпосередньо за участю О.С. Стрижака створено унікальну працю – «Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі» (1985 р.), вихід якої у світ став подією у вітчизняній ономастиці.
З 1991 р. О.С. Стрижак працює в Інституті української мови НАН України. Його праці – вагомий внесок в українське мовознавство.
ХРОНОЛОГІЧНИЙ ПОКАЖЧИК ДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ
Монографії, словники, статті, тези
1959
1. До питання про топонімію Полтавщини XIV-XVI cт. (назви населених пунктів) // І Республіканська топонімічна нарада: Тези доповідей. – К., 1959. – С. 67-75. [Уривок із дисертації «Топонімія Полтавщини» (назва першого її варіанту). Автор намагався охопити кілька тисяч ойконімів, сотні гідронімів, десятки мікрооронімів тощо. Цей перший його науковий виступ викликав жваву дискусію, частину якої було опубліковано в збірнику, присвяченому нараді (див. № 2). Поза виступом лишилися висловлювання Ю.О. Карпенка, К.Й. Галаса, кулуарні – В.В. Німчука, В.М. Ілліча-Світича (про свої ностратичні міркування з цього приводу) та ін.].
1962
2. Про походження назв населених пунктів Полтавщини ХІV-XVI ст. // Питання топоніміки та ономастики (Матеріали І Республіканської наради з питань топоніміки та ономастики) / Відп. ред. К.К. Цілуйко. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – С. 80-95. [Етимологізуються ойконіми: Горошинъ, Жолнинъ, Климятинъ, Пирятинъ, Снятинъ, Полствинъ, Воинъ, Миргород(ок)ъ, Синечь, Бhлскъ, Ворона, Пивы (Пивовъ), Максимовка, Варно, Глиница, Глинско, Глинскъ, Лукомль, Лохвица, Омелники, Полтава, Роменъ, Снhпородъ, Городище, Кременчукъ, Лубьни, Переволочна, Сребное, Гадячь, Прилука тощо].
3. Хроніка // Питання топоніміки та ономастики (Матеріали І Республіканської наради з питань топоніміки та ономастики) / Відп. ред. К.К. Цілуйко. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – С. 227-228. (Співавтор: А.П. Корепанова).
4. Назви річок Полтавщини, похідні від прізвищ та прізвиськ // Друга республіканська ономастична нарада (тези). – К., 1962. – С. 122-124.
5. Назви уходів на території Полтавщини ХVІ cт. // Дослідження з мовознавства (Збірник статей аспірантів і дисертантів) / Відп. ред. Ф.Т. Жилко. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – С. 49-66.
1963
6. Назви річок Полтавщини / Відп. ред. А.Й. Багмут. – К.: Вид-во АН УРСР, 1963. – 111 с.
Рец.: 1. В. Петров. Нова праця з гідроніміки Полтавщини // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. – 1964. – № 1. – С. 81-83;
2. Ю.О. Карпенко. О.С. Стрижак. Назви річок Полтавщини. Вид-во АН УРСР, К., 1963 // Українська мова і література в школі. – 1964. – № 6. – С. 88-91;
3. М.Ю. ...
ukrhuman